Я не люблю і ніколи не любила це свято - День учителя.
У ньому надто багато нещирих слів і показових жестів, зовнішніх проявів без розуміння глибинних сенсів. Надто багато хейту в мережах, нескінченних обговорень подарунків, яких уже давно ніхто не дарує, або ж поодинокі випадки безпідставно проєктуються на всіх без винятку.
Треба визнати - це імітація поваги та уваги, а ще час, коли зболене суспільство дозволяє собі вилити на освітянина весь гнів і біль, накопичений проти держави. Бо вчитель, хоч як би це було несправедливо, сприймається як її уособлення, найслабша ланка, що не має змоги себе захистити.
Тому я не люблю це свято. Але що воно означає для мене?
На міжнародному рівні Всесвітній день учителя відзначається 5 жовтня. Його запровадила ЮНЕСКО у 1994 році на честь ухвалення в Парижі Рекомендації щодо статусу вчителів. Цей документ уперше чітко визначив права педагогів, умови їхньої праці та їхню ключову роль у розвитку суспільства.
Саме тому щороку восени — в Україні та в багатьох країнах світу — відзначають Всесвітній день учителя. Цей день має сталу дату — 5 жовтня.
І для мене він не про квіти чи подарунки. Він про повагу. Про усвідомлення цінності професії. Про відповідальність суспільства перед тими, хто формує майбутнє — навіть тоді, коли це майбутнє проходить крізь війну.
Бути вчителем географії для мене означає бути картографом людського потенціалу. Це не про переказ підручника, а про передачу системи координат, яка допоможе дитині не загубитися у світі.
Моя філософія професії
Викладання — це постійний процес моделювання майбутнього. Я розглядаю школу як точку перетину теоретичних знань та їх практичного застосування. Моє завдання - навчити учнів аналізувати ці пласти реальності.
Чому я залишаюся в професії?
Інтелектуальна актуальність. Світ змінюється швидше, ніж друкуються карти. Це змушує вчителя бути в стані постійного оновлення знань.
Масштаб впливу. Кожна лекція - це інвестиція в інтелектуальний капітал країни. Свідомі громадяни починаються з розуміння свого місця на мапі.
Відсутність статичності. У роботі з учнями не буває плато. Кожен клас - це новий ландшафт, який потребує особливого підходу та стратегії.
Я залишаюся тут, бо вірю: знання просторових закономірностей робить людину вільною та відповідальною. Вітаю колег зі святом. Продовжуємо тримати горизонт.
Немає коментарів:
Дописати коментар